Історія справи

Постанова ВСУ від 19.10.2016 року у справі №825/1335/14
Постанова ВАСУ від 13.10.2015 року у справі №825/1335/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/39895/14

К/800/43286/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області та Управління Державної казначейської служби України у Бахмацькому районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»

до відповідача-1 Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області

відповідача-2 Управління Державної казначейської служби України у Бахмацькому районі Чернігівської області

з участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - відділ державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

22.04.2014р. до суду з позовом про визнання бездіяльності управління Державної казначейської служби України у Бахмацькому районі Чернігівської області та Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області стосовно невиконання платіжних доручень відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції в Чернігівській області (далі ДВС) неправомірною та зобов'язання виконати платіжні доручення звернулось публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі Банк). Свої вимоги позивач мотивував тим, що платіжні доручення, які ДВС направив в адресу відповідачів ними протиправно не виконуються.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2.07.2014р., позов задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність управління Державної казначейської служби України у Бахмацькому районі Чернігівської області та Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області щодо невиконання платіжних доручень №66 від 18.03.2014р., №67 від 18.03.2014р. відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції. Зобов'язано управління Державної казначейської служби України у Бахмацькому районі Чернігівської області та Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області виконати платіжні доручення ДВС.

Не погодившись з рішеннями судів, відповідачі звернулися з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просили їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржники зазначили, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що в провадженні ДВС знаходиться виконавчий лист, виданий Бахмацьким районним судом 2.12.2011р. про стягнення з ОСОБА_4 на користь Банку 89865,6гр.

Під час примусового виконання судового рішення ДВС здійснено реалізацію нерухомого майна боржника, після чого 11.03.2014р. отримана від реалізації сума надійшла на депозитний рахунок ДВС.

18.03.2014р. ДВС направлено платіжні доручення №66,67 до Державної казначейської служби України у Бахмацькому районі про перерахування Банку 14534,2гр. та 65672,08гр. відповідно, проте відповідач-2 не здійснив перерахування.

Зі змісту позовної заяви та доводів позивача вбачається, що Банком в рамках адміністративної справи, що розглядається, заявлено позов про спонукання відповідачів здійснити дії щодо виконання судового рішення про стягнення боргу з ОСОБА_4

Порядок виконання судових рішень регламентується положеннями Розділів VI, VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження» (далі Закон N606-XIV).

З огляду на приписи ЦПК України всі питання щодо виконання рішень судів в цивільних справах вирішуються виключно в порядку, передбаченому Законом N606-XIV та ЦПК України.

Відповідно до статей 2,5 Закону N606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, а вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. При цьому чинне законодавство, зокрема стаття 90 Закону N606-XIV, надає державним виконавцям достатньо повноважень для примусу фізичних, юридичних чи посадових осіб до виконання законних вимог ДВС.

Згідно з розділом ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (затв. наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 2.04.2012р.) дозвіл на перерахування коштів з депозитного рахунку надається виключно керівником органу ДВС або уповноваженою ним особою, який є розпорядником рахунку, а контроль за перерахуванням коштів з рахунків покладається на керівника органу ДВС.

Таким чином, на ДВС покладено обов'язок здійснення дій щодо забезпечення виконання судового рішення та отримання на підставі цього рішення стягувачем всіх сум, що присуджені на його користь з боржника, а бездіяльність органів виконавчої служби щодо примусового виконання судового рішення може бути оскаржено до суду, який видав виконавчий лист, в порядку, передбаченому Законом N606-XIV та ЦПК України.

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано, що з огляду на Положення про Державну казначейську службу України (затв. Указом Президента України №460/2011 від 13.04.2011р. Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади. Проте, у спірних правовідносинах органи Держказначейства виконують розрахунково-касове обслуговування рахунків ДВС та не здійснюють щодо позивача жодних владних управлінських функцій.

Отже, звернувшись до суду з позовом про зобов'язання виконати судове рішення не у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження» та положеннями ЦПК України, позивач обрав не передбачений законом спосіб захисту своїх інтересів, що унеможливлює задоволення адміністративного позову, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 231, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області та Управління Державної казначейської служби України у Бахмацькому районі Чернігівської області задовольнити.

Скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2.07.2014р.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз